Installation guide (Українська)
Цей документ є посібником із встановлення Arch Linux з живої системи завантаженої з офіційного ISO-образу. Перед встановленням радимо переглянути часті питання. Конвенції використані в цьому документі доступні у довідці по прочитанню. Зокрема зразки коду можуть містити змінні, які слід змінити самостійно, зазначені курсивом
.
Більш детальні інструкції доступні у відповідних статтях ArchWiki або сторінках man, посилання на обидвох присутні в цьому посібнику. Також доступні канали чату Arch Linux та форум якщо необхідна допомога.
Arch Linux має завантажуватись на x86_64-сумісному компʼютері з як мінімум of 512 МіБ ОП. Звичайне встановлення повинно зайняти менше 800 МіБ дискового простору. Оскільки процес встановлення потребує отримання пакетів із віддалених сховищ, цей посібник передбачає наявність інтернет-зʼєднання.
Підготовка до встановлення
ISO-образ для встановлення та його GnuPG-підпис можна отримати з сторінки завантаження.
Перевірте цифровий підпис
Рекомендуємо перевірити підпис образу перед використанням, особливо при завантаженні із HTTP-дзеркала, де завантаження як правило вразливі до перехоплення та роздачі шкідливих образів.
На системах з встановленим GnuPG завантажте PGP-підпис (під Checksums) до теки із завантаженим ISO-образом та перевірте його цифровий підпис з допомогою:
$ gpg --keyserver-options auto-key-retrieve --verify archlinux-version-x86_64.iso.sig
З вже встановленої Arch Linux-системи замість цього можна зробити перевірку цифрового підпису з допомогою:
$ pacman-key -v archlinux-version-x86_64.iso.sig
- Цифровий підпис може бути замінений якщо його завантажити з дзеркала, тому краще завантажуйте його з archlinux.org. В такому разі переконайтесь що публічний ключ використаний для розшифрування є підписаний іншим ключем, якому можна довіряти. Використайте команду
gpg
для виводу відбитку відкритого ключа. - Інший спосіб перевірити справжність підпису - це переконатись, що відбиток відкритого ключа відповідає відбитку ключа від розробника Arch Linux який підписав ISO-файл. Дивіться Wikipedia:uk:Асиметричні алгоритми шифрування для отримання додаткової інформації про процес перевірки справжності відкритого ключа.
Завантажте живе середовище
Живе середовище можливо завантажити з USB-флешки, оптичного диску чи мережі з PXE. Інші способи встановлення доступні у Category:Installation process (Українська).
- Вказати поточний пристрій завантаження який містить образ встановлення Arch Linux. Цього зазвичай можна досягнути натиснувши клавішу протягом POST-фази так, як це вказано на стартовій заставці. Для деталей зверніться до посібника своєї материнської плати.
- Коли зʼявиться меню Arch Linux, виберіть Boot Arch Linux і натисніть
Enter
щоб зайти у оточення встановлення. - Для списку параметрів завантаження дивіться README.bootparams, а для списку встановлених пакунків — packages.x86_64.
- Вас введе в систему на першій віртуальній консолі як користувача root та надасть командну оболонку Zsh.
Для перемикання в іншу консоль, наприклад щоб переглянути цю статтю в ELinks паралельно з встановленням, використовуйте скорочення клавіатури Alt+стрілки
. Для редагування файлів налаштування доступні nano, vi та vim.
Виберіть розкладку клавіатури
Розкладка консолі за замовчуванням — US. Перегляньте доступні розкладки з допомогою:
# ls /usr/share/kbd/keymaps/**/*.map.gz
Щоб змінити розкладку, додайте відповідну назву файлу до loadkeys(1), забравши шлях та розширення. Наприклад для української розкладки:
# loadkeys ua-utf
Консольні шрифти знаходяться в /usr/share/kbd/consolefonts/
і їх так само можна використати з допомогою setfont(8):
# setfont UniCyr_8x16
Перевірте режим завантаження
Якщо на UEFI материнській платі увімкнено UEFI-режим, Archiso завантажить Arch Linux з допомогою systemd-boot (Українська). Переглянтьте теку efivars щоб це перевірити:
# ls /sys/firmware/efi/efivars
Якщо теки не існує, систему можна завантажити в режимах BIOS чи CSM. Дивіться посібник своєї материнської плати.
Підключіться до інтернету
Щоб налаштувати інтернет-зʼєднання, пройдіться по наступних кроках:
- Переконайтесь що ваш мережевий інтерфейс є доступний і ввімкнений, наприклад з допомогою ip-link(8):
# ip link
- Приєднайтесь до мережі. Вставте Ethernet кабель чи приєднайтесь до локальної безпровідної мережі.
- Налаштуйте ваше інтернет-зʼєднання:
- Постійна IP-адреса
- Змінна IP-адреса: використайте DHCP.
- Примітка: Образ встановлення вмикає dhcpcd (
dhcpcd@interface.service
) для дротових мережевих пристроїв при завантаженні.
- Зʼєднання можна перевірити з допомогою ping:
# ping archlinux.org
Оновіть системний годинник
Використайте щоб задати правильний системний час:
# timedatectl set-ntp true
Щоб перевірити статус сервісу використайте .
Розбийте диск
Коли роспізнані живою системою, дискам присвоєно блоковий пристрій такий як чи /dev/nvme0n1
. Щоб опізнати ці пристрої використайте lsblk або fdisk:
# fdisk -l
На результати що закінчуються , чи можна не зважати.
Наступні розділи є необхідними для вибраного пристрою:
- Один розділ для кореневої теки .
- Якщо увімкнено UEFI – Системний розділ EFI.
Якщо ви хочете створити будь-які складені блокові пристрої для LVM, шифрування системи чи RAID, то робіть це зараз.
Приклади розбиття
BIOS з MBR | ||||
---|---|---|---|---|
Точка монтування | Розділ | Тип розділу | Пропонований розмір | |
Linux | Залишок пристрою | |||
[SWAP] | Linux swap | Більше ніж 512 МіБ | ||
UEFI з GPT | ||||
Точка монтування | Розділ | Partition type | Пропонований розмір | |
or | Системний розділ EFI | 260–512 МіБ | ||
Linux x86-64 root (/) | Залишок пристрою | |||
[SWAP] | /dev/sdX3 |
Linux swap | Більше ніж 512 МіБ | |
Дивіться також Розбиття диску#Приклади розбиття.
Форматуйте розділи
Створені розділи потрібно форматувати, кожен відповідною файловою системою. Наприклад якщо коренева тека є на та буде містити файлову систему то виконайте:
# mkfs.ext4 /dev/sdX1
Якщо ви створили розділ для swap, започаткуйте його з допомогою mkswap та увімкніть з допомогою swapon:
# mkswap /dev/sdX2 # swapon /dev/sdX2
Для деталей дивіться Файлові системи#Створення файлової системи.
Монтуйте файлові системи
Монтуйте файлову систему на кореневу теку до , наприклад:
# mount /dev/sdX1 /mnt
Створіть всі решту точок монтувань, що залишилися (такі як ) та змонтуйте їх відповідні розділи.
Опісля, знайде монтовані файлові системи та swap-простір.
Встановлення
Виберіть дзеркало
Пакунки що будуть встановлені мають бути завантажені з серверів-здеркал, які визначені в . На живій системі усі дзеркала є увімкненими та сортованими за їх статусом синхронізації та швидкості на час коли образ встановлення був створений.
Чим вище дзеркало в списку, тим більший воно має пріоритет коли заватажується пакет. Бажано відредагувати файл відповідним чином та перемістити дзеркала, розташовані найближче географічно у верхню частині списку, хоча слід враховувати й інші критерії.
Цей файл буде скопійовано потім до новоствореної системи командою pacstrap, тому вартує його виправити вже зараз.
Встановіть необхідні пакети
Використайте скрипт pacstrap(8) для встановлення пакунку , ядра Linux та прошивок для поширених пристроїв:
# pacstrap /mnt base linux linux-firmware
Пакунок не містить усіх засобів присутніх на живій системі, тому встановлення інших пакетів може знадобитися для повністю функціональної базової системи. Зокрема, розгляньте встановлення:
- користувацьких засобів для роботи з файловими системами, що будуть використовуватися в системі,
- засоби доступу до розділів RAID чи LVM,
- особливі прошивки для інших пристроїв відсутні у ,
- програми необхідні для мережі,
- редактор тексту,
- пакунки для доступу до документації в сторінках man та сторінках info: , man-pages та .
Для встановлення інших пакунків чи груп пакунків, додайте їх назви до команди pacstrap вище (розділено пробілами) або використайте pacman коли зайшли chroot в нову систему. Для порівняння, пакунки доступні в живій системі можна знайти в packages.x86_64.
Налаштуйте нову систему
Fstab
Генеруйте файл fstab (використайте або щоб визначити диск за UUID або підписом, відповідно):
# genfstab -U /mnt >> /mnt/etc/fstab
Перевірте результат у та відредагуйте його в разі помилки.
Chroot
Змініть кореневу теку в нову систему:
# arch-chroot /mnt
Часова зона
Встановіть часову зону:
# ln -sf /usr/share/zoneinfo/Region/City /etc/localtime
Виконайте щоб створити /etc/adjtime
:
# hwclock --systohc
Ця команда має на увазі, що апаратний годинник встановлений на UTC. Для деталей дивіться Системний час#Стандарт часу.
Локалізація
Розкоментуйте та інші потрібні локалі в , та створіть їх з допомогою:
# locale-gen
Створіть та встановіть змінну LANG
відповідно:
Якщо ви вибрали розкладку клавіатури, зробіть зміни постійними в :
/etc/vconsole.conf
KEYMAP=''ua-utf'' FONT=''UniCyr_8x16''
Налаштування мережі
Створіть файл hostname:
Додайте відповідні записи в :
Якщо система має постійну IP-адресу, то вона повинна бути записана замість .
Завершіть налаштування мережі для нововстановленої системи, включно з встановленням програм для мережі на ваш смак.
Initramfs
Створення нової initramfs зазвичай не потрібно, бо mkinitcpio було виконано при встановленні пакунка ядра Linux з pacstrap.
Для LVM, шифрування системи чи RAID, змініть та пересворіть образ initramfs:
# mkinitcpio -P
Пароль root
Встановіть пароль для root:
# passwd
Завантажувач Linux
Виберіть та встановіть Linux-сумісний завантажувач Linux. Якщо у вас Intel або AMD процесор, додатково увімкніть оновлення Мікрокоду.
Перезавантажте систему
Вийдіть з оточення chroot з допомогою команди або комбінації клавіш .
Необовʼязково вручну відмонтуйте всі розділи з допомогою umount -R /mnt
: це дозволяє помітити "зайняті" розділи, та знайдіть причину з допомогою .
Насамкінець перезавантажте компʼютер ввівши команду : будь-які змонтовані розділи будуть автоматично відмонтовані systemd. Не забудьте вийняти засіб встановлення та потім увійти в нову систему як користувач root.
Після встановлення
Для керування системою та інструкцій після встановлення (наприклад налаштування графічного інтерфейсу користувача, звуку чи тачпада) дивіться Загальні рекомендації.
Для переліку програм що можуть вас зацікавити дивіться Список програм.